|
|
|
|
|
|
|
Казковий замок, що затаївся в лісових масивах Баварських Альп – справжній шедевр, що заслужив шалену популярність у туристів і приносить нечуваний прибуток Німеччини. Нойшванштайн став прототипом замку Сплячої красуні в Паризькому Діснейленді, джерелом натхнення для балету Чайковського “Лебедине озеро” і втіленням любові Людвіга II до музики Вагнера.
Здалеку замок Нойшванштайн (Neuschwanstein) здається іграшковим. Здається, що вежі цього чарівного замку кольору слонової кістки, що ширяють на тлі темно-зелених ялин. Поблизу ж він казково красивий і все ще трохи нереальний серед романтичних альпійських схилів.
Зали Нойшванштайна оформлені справді розкішно. Тільки на роботи по дереву при обробці королівської спальні, виконаної в стилі пізньої готики, пішло 4,5 року. Замок справляє враження театральної декорації, а почасти і є нею, оскільки створювався під діяльним керівництвом мюнхенського театрального художника Крістіана Янка.
Незважаючи на удаваний іграшковий вигляд, в замку досить значні розміри, так і будувався він протягом сімнадцяти років. Очевидці і сучасники стверджували, що над виготовленням різьбленою дерев’яною ліжка для Людвіга протягом чотирьох з половиною років працювали п’ятнадцять майстрів-різьбярів.
Внутрішнє оздоблення замку являє собою суміш різних архітектурно-художніх стилів, поєднання мавританських, готичних і барокових елементів: тут і колони-сталактити, і тронний зал у декадентско-візантійському дусі, і співочий зал з вишуканим освітленням, що призначався для постановок вагнерівських опер. При цьому всі будівлю було оснащено самої передової для того часу системою опалення, а на кухні функціонував водопровід з холодною і гарячою водою.
